Про плюси дитячого садка

 Нині батьки дедалі частіше замислюються: «Чи потрібно віддавати дитину в дитячий садок?». Адже коли є альтернатива: няні, бабусі чи мама готова побути з дитиною вдома, - батьки починають ретельно зважувати всі «за» і «проти».

 Тож чому варто віддавати дитину в дитячий садок?

• Порядок і манери. У дитячому садку діти навчаються хороших манер і суспільного порядку: вітатися, використовувати слова подяки, прощатися. Не всі батьки приділяють цим умінням достатньо уваги. У дитячому садку діти звикають прибирати за собою, самостійно вдягатися, їсти, проситися в туалет.
• Розкутість. Не всі діти почуваються розкуто перед публікою й у колективі незнайомих та малознайомих людей. Саме в дитячому садку діти можуть перебороти страх публічних виступів та сором’язливість.
• Правила та межі. У дитячому садку діти починають усвідомлювати, що існують певні правила та межі. Складніше їх засвоюють ті діти, яким батьки все дозволяють і ні в чому не обмежують.
• Почуття спільності. У дитячому садку діти вчаться ділитися, чекати своєї черги, виконувати злагоджені дії, допомагати одне одному.
• Соціалізація. Навчити дітей спілкуватися з однолітками – головне завдання дитячого садка. У групі однолітків діти вчаться спілкуватися, встановлювати дружні взаємини і приймати особливості кожного.
• Рухова активність. У дитячому садку діти постійно рухаються, роблять зарядку, відвідують заняття з фізичної культури, гімнастики, щодня гуляють на вулиці.
• Режим дня. Чимало батьків не дотримується режиму дня дитини, нехтує денним сном. Як наслідок, до шести років у багатьох дітей у тій чи тій формі розвивається невротичний стан, з’являються маніпулятивні й істеричні прояви. Денний сон – обов’язковий режимний момент у дитячому садку, який необхідний для того, щоб дитина була здоровою.
• Підготовка до школи. Вихователі розвивають у дітей спеціальні вміння та навички, які визначають програми дошкільної освіти та які необхідні для навчання в школі. Це, зокрема, пізнавальна увага, довільна пам'ять, мислення, комунікативні навички, посидючість.

      Чимало батьків вважає, що віддаючи дитину в дитячий садок, вони порушують прив’язаність. Утім, це хибна думка. Прив’язаність – це не фізичне перебування поруч, а якісно проведений час разом, емоційний зв'язок, прийняття та любов. Дитині необхідні спокійні, щасливі та впевнені дорослі поруч. Адже головне те, як дитина почувається в родині. Якщо батьки змогли дати дитині внутрішній ресурс – любов, турботу, розуміння, - вона і в дитячому садку почуватиметься добре.

Якщо Ваша дитина плаче у дитячому садку

      Перші дні у дитячому садку найважчі і найскладніші для Вашого малюка. Стресом є не тільки розлука з коханою мамою, але і нова обстановка та знайомство з вихователем. Найчастіше похід у дитячий садок закінчується сльозами під час прощання з батьками або взагалі небажанням дитини йти до групи. Часом така поведінка продовжується декілька місяців.

      Безумовно, у цій ситуації важливий вік малюка. П’ятирічна дитина піде у садок більш спокійно. Вона вже психологічно готова до змін, а також до спілкування зі своїми однолітками. Двох-трирічний малюк ще тільки починає усвідомлювати, що навколо є ще хтось, крім батьків та близького оточення. У такому віці діти гірше адаптуються до нових обставин.

1.Ведіть дитину в групу у перші дні набору.

Зазвичай дітей в групу набирають поступово, черговість вибирають самі вихователі. Спробуйте потрапити у групу в числі перших, тому що вашому малюку буде лекше познайомитися із трьома-п’ятьма, ніж освоїтися серед двадцяти однолітків.

2. Відвідайте групу заздалегідь.

Попросіть вихователя заздалегідь показати вам ігрову кімнату. Розгляньте іграшки, покажіть маляті, де він буде їсти, де буде спати. Коли він вперше залишиться один, йому буде легше освоїтися в новій обстановці.

3.Не лякайте дитину садком.

Часто чуємо від мам наступне: «Не будеш мене слухатися, підеш у садок, там вихователь навчить тебе поводитись правильно». Караючи або погрожуючи дитині садком, Ви формуєте в неї негативне ставлення як до садка, так і до вихователя.

4.Не стійте під вікнами садка.

Батьки, особливо мами, не менше за своїх дітей переживають розставання. Не варто сидіти під дверима групи, так ви більше себе накрутите, а малюку потрібна спокійна і радісна мама. У вихователів є мобільний телефон, залиште свій номер і якщо щось буде не так, вам зателефонують. Краще використайте цей час з користю, знайдіть собі цікаву справу.

5.Довірте татові цю відповідальну справу.

Якщо ваш малюк болісно розлучається з мамою, попросіть тата в перший час відводити його у садок. З татами діти легше розлучаються, тому що раніше не одноразово проводжали його на роботу.

6.Будьте впевнені і рішучі.

Якщо все ж таки малюк довго плаче в роздягальні і не відпускає Вас, не треба вмовляти його або чекати, поки він заспокоїться. Поясніть дитині, що ви її любите і обов’язково прийдете за нею, але зараз вам потрібно піти. Після цього твердо,не чекаючи коли він заспокоїться, відведіть його в групу. Сльози не вщухнуть відразу, але з кожним днем процес розставання буде проходити спокійніше.

7.Балуйте свою дитину.

Якщо є можливість, забирайте її раз на тиждень раніше. Ваш прихід буде для малюка святом. Поцікавтеся як у нього справи, запитайте як пройшов день. Обговоріть разом проблеми, що виникли. Оточіть його увагою та любов’ю.

Виховуємо обдарованих дітей

(поради батькам,які прагнуть розвивати здібності своїх дітей)

1. Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.
2. Уникати однобокості в навчанні та вихованні.
3. Непозбавляйте дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».
6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.
8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки.