Сторінка логопеда

Перспективи розвитку дитини з мовленнєвими порушеннями залежать не лише від відповідальності бать­ків, але й від кваліфікації спеціаліста, який усуває дефекти мовлення в дошкільному навчальному закладі та у школі. Специфіка роботи логопеда загальноосвітньої школи дещо відрізняється від роботи спеціалістів інших навчальних і медичних закладів.

Зупинимося на особливостях корекції мовленнєвих порушень у логопедичному пункті при ЗОШ.

За «Положенням про логопедичні пункти системи освіти» від 13.05.93 орган державного управління освітою за логопедичним пунктом закріплює шкільний заклад, початкових класів у якому має бути не менше 20, у сільській міс­цевості не менше ніж 4 школи і дошкільні за­клади незалежно від кількості дітей.

Тривалість робочого тижня вчителя-лого­педа — 4,5 годин.

На логопедичні пункти зараховують учнів ЗОШ із різними відхиленнями мовленнєвого розвитку, виявлених учителем-логопедом під час логопедичного обстеження, яке прово­диться з 1 до 30 вересня та з 1 до 30 травня.

Усі виявлені логопати записуються в ок­ремий список (див. додаток 1 «Положення про логопедичні пункти системи освіти»).

На логопедичному пункті одночасно пра­цює 25 - 30 учнів.

Учитель-логопед загальноосвітньої школи має певні посадові обов'язки:

• у своїй професійній діяльності прагне до виконання завдань, що стоять перед за­гальноосвітнім закладом, а також керується «Положенням про логопедичні пункти»;

• зобов'язаний систематично підвищу­вати свою кваліфікацію, знайомитися із сучасними досягненнями логопедії, засто­совувати науково доведеш методи корекції мовлення зарубіжних і вітчизняних учених, переймати досвід передових логопедів регіо­нального рівня;

• має знати і враховувати межі власної компетенції. Він не повинен вирішувати зав­дання, які неможливо виконати при сучас­ному стані логопедичної науки і практики та рівні його професійної підготовки, а також завдань, що знаходяться в компетенції спе­ціалістів інших професій;

• при проведенні корекційної роботи має враховувати індивідуальність дитини, особ­ливості й характеру, психологічний і емоцій­ний стан.

На логопедичний пункт насамперед зара­ховуються учні, в яких мовленнєві вади нега­тивно впливають на успішність: із загальним недорозвиненням мовлення третього-четвертого ступенів, фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення.

Приблизно у чверті зарахованих логопатів можуть бути фонетичні дефекти, які не впли­вають на засвоєння програми початкової школи. Із цими дітьми заняття проводяться 1—2 рази на тиждень.

З учнями, які мають ФФНМ, — 3 рази на тиждень, ППіЧ — 2—3 рази.

Індивідуальні заняття з учнями із заї­куватістю, дизартрією, ринолалією проводяться 2—3 рази на тиждень по 15 - 20 хв. із кожною дитиною.

За «Положенням про логопедичні пунк­ти» основна форма організації навчально- корекційної роботи - групові заняття. Наповнюваність груп – 4 -5 осіб.

Для фіксації корекційного процесу, який організує і проводить учитель-логопед шко­ли, ведеться така документація:

• список дітей із вадами мовлення;

• мовленнєва картка на кожного учня;

• журнал обліку відвідування;

• журнал обліку консультації;

• план методичної роботи на навчальний рік;

• перспективний план роботи на навчальний рік;

• поурочні плани занять на кожну групу учнів;

• робочі зошити логопатів;

• зошити для індивідуальних занять із корекції звуковимови (знаходяться в учнів);

• розклад занять груп, завірений дирек­тором школи;

• паспорт логопедичного кабінету;

• звіт про логопедичну роботу, проведену за навчальний рік.

Якщо на логопедичному пункті займа­ються одночасно дві або декілька груп учнів одного віку з однаковими мовленнєвими вадами, допускається використання одного перспективного плану й одного поурочного робочого плану.

Досвідчені вчителі-логопеди можуть ко­ристуватися коротким планом.

Робочі зошити ведуться за одним орфо­графічним режимом, у 1—2-х класах підпи­суються вчителем-логопедом, зберігаються на логопедичному пункті до 30 квітня.

Після кожного заняття вчитель-логопед перевіряє роботу учнів, за можливості, про­понує дитині знайти помилку в певному ре­ченні або слові та самостійно її виправити.

Важливо оцінити не правильність викона­ного завдання логопатом, а активність, само­стійність, уважність, старанність, бажання працювати краще.

Така комплексна оцінка роботи учнів на логопедичному занятті морально підтри­мує дітей, повертає віру у власні сили, при­вчає уважно перевіряти записане на занятті, прагнути до виправлення допущеної помил­ки, стимулює активність.

Учитель-логопед повинен обов'язково пояснити учневі, за що він ставить саме цю оцінку. На логопедичному занятті реко­мендується ставити лише високі бали.

Домашні завдання, зазвичай, не зада­ють.

За наявності щоденників в учнів учитель-логопед ставить свій підпис у день проведен­ня логопедичного заняття з оцінкою або ін­шою похвалою, з проханнями або рекомен­даціями. Тобто щоденник є однією з форм підтримування зв'язку логопеда з батьками і вчителями-класоводами.

Зошити для індивідуальних занять із корекції звуковимови ведуть лише ті діти, з якими вчитель-логопед працює для усунен­ня фонетичних вад. У них записуються реко­мендовані вправи для постановки звуків, зав­дання для автоматизації поставлених звуків. Учні зберігають ці зошити вдома і приносять на кожне заняття.

При корекції мовлення в дитини важливу роль відіграє співпраця вчителя-логопеда з батьками.

Багато батьків пов'язують роботу логопеда лише з усуненням вад звуковимови.

На перших батьківських зборах учитель-логопед повинен пояснити, що фонетико-фонематичні та лексико-граматичні порушен­ня мовлення не завжди супроводжуються порушенням звуковимови, і-через це батьки їх не помічають. Але саме ці порушення не­гативно впливають на засвоєння дитиною шкільної програми, часто є причиною стійкої неуспішності.

Учитель-логопед розповідає про те, який вид мовленнєвого порушення виявлений у ди­тини та які труднощі у навчанні пов'язані з цією вадою. Можна навести приклади зі своєї практики, показати письмові роботи дітей-дисграфіків.

Логопед має довести, що таких усклад­нень можна уникнути, якщо вчасно провести спеціальну корекційну роботу.

Важливо підкреслити, що батьки також несуть відповідальність за відвідування ло­гопедичних занять своїми дітьми.

Щоб отримувати суттєву допомогу від батьків при усуненні мовленнєвих дефектів, учитель-логопед повинен постійно підтри­мувати контакт із ними, що здійснюється під час систематичних консультацій-бесід протягом усього періоду корекції.

У шкільних логопедів є проблема з відві­дувань логопатами занять, тому що вони про­водяться, зазвичай, у позаурочний час. Діти, які не відвідують групи продовженого дня, приходять на заняття з дому.

Учнів, які продовжують навчання на ГПД, вихователі направляють на логопедичні за­няття з будь-якого режимного моменту від­повідно до розкладу. Розклад логопедичних занять має бути відомий вихователям ГПД.

Якщо дитина присутня у класі на уроках, але не з'являється на логопедичному занят­ті, логопед повідомляє про це батьків учня і вчителя. Спільними зусиллями проводиться робота з усунення причини пропусків, якщо цього не вдається досягти, логопат вибуває через невідвідування, а на його місце зара­ховується інший школяр.

Особливо тісний контакт необхідний учи­телю-логопеду з батьками тих учнів, які зай­маються виправленням звуковимови. Якщо дитина декілька разів приходить на заняття з невиконаним домашнім завданням, учитель-логопед виясняє причини цього і разом із батьками усуває їх.

Допомога батьків під час корекції вад звуковимови є обов'язковою.

Ефективність роботи з учнями початкової школи великою мірою залежить від співпраці логопеда з учителем-класоводом. Щоб учителі початкових класів усвідомили важливість логопедичної служби у школі, необхідно, щоб на початку своєї діяльності логопед доклав значних зусиль.

Учитель-логопед на педагогічній раді має чітко розповісти про види мовленнєвих порушень, як вони впливають на успішне засвоєння навчальної програми з усіх пред­метів, а особливо з рідної мови і читання.

Ознайомившись із метою завданнями логопедичної роботи у шкоді, вчителі об'єктивно й зацікавлено ставляться до спів­праці з логопедом.

Протягом навчального року вчитель-логопед відвідує методичні об'єднання вчителів молодшої школи, знайомить їх із метода­ми та прийомами корекційної роботи, надає консультації з питань усунення мовленнєвих дефектів.

У свою чергу вчитель-логопед повинен знати зміст і методи навчання рідної мови і читання, враховувати рівень програмових вимог при проведенні логопедичних занять.

Вивчення нормативної документації, підвищення кваліфікації, поповнення дидак­тичного матеріалу може відбуватися під час шкільних канікул. Протягом осінніх канікул учитель-логопед досліджує стан письмових робіт учнів 2-3-х класів із метою виявлення дітей-дисграфіків і контролю учнів, які займалися на логопедичному пункті. За на­явності вільних місць зараховуються нові логопати.

Під час зимових канікул учитель-логопед обстежує стан писемного мовлення учнів 1-х класів за прописами та зошитами, розроб­ляє необхідну наочність, відвідує колег для обміну досвідом роботи, проводить консуль­тації з батьками, бере участь у педагогічних і методичних заходах міста і школи.

Курси підвищення кваліфікації, семіна­ри для обміну передовим досвідом роботи найкраще проводити у червні. Цього місяця відбувається ремонт логопедичного кабінету, поповнення обладнання, наочності, планування на наступний навчальний рік. Крім того, шкільний логопед обов'язково повинен брати участь у комплектуванні 1-х класів, ви­являючи дітей із порушеннями мовлення.